Kongres solidarności polsko-ukraińskiej

10.10.2023, Scena Kameralna

Teatr Polski im. Arnolda Szyfmana w Warszawie, Ośrodek KARTA, Ukraiński Dom, Związek Ukraińców w Polsce i Fundacja Edukacji dla Demokracji pragną zaprosić Państwa do udziału w Kongresie solidarności polsko-ukraińskiej. To wydarzenie zamykające cykl polsko-ukraińskich spotkań zatytułowany „Wspólne sprawy”.

Kiedy: 10 października 2023, 17.00-22.00
Gdzie: Teatr Polski im. Arnolda Szyfmana w Warszawie, ul. Kazimierza Karasia


Wstęp: wolny z wcześniejszą rejestracją
Język: polski (zapewnione będzie tłumaczenie symultaniczne na język ukraiński)

Naszą debatę podzielimy na dwie części. Pierwsza, bez udziału publiczności, odbędzie się w tematycznych podstolikach, w trakcie drugiej – na Scenie Kameralnej Teatru Polskiego – uczestnicy pierwszej części podzielą się wnioskami z wcześniejszej dyskusji. Wspólnie spróbujemy przedstawić Państwu nasze rekomendacje, skierowane nie tylko do różnych środowisk współpracujących z ukraińskimi partnerami, ale również do władz. Zaprezentujemy także raport z ankiety, którą skierowaliśmy do wielu podmiotów, zaangażowanych we współpracę polsko-ukraińską. Kongres zakończy się koncertem zespołu Dagadana, który jest przykładem polsko-ukraińskiej współpracy, przynoszącej piękne owoce. Od ponad piętnastu lat członkowie tego zespołu znakomicie łączą elementy kultury polskiej i ukraińskiej za pomocą jazzu, elektroniki i world music.

- 17.00‒17.15 otwarcie i powitanie
- 17.15‒17.50 wystąpienie „Skąd idziemy i dokąd zmierzamy”: Bogumiła Berdychowska i Myrosław Marynowycz
- 17.50‒18.00 prezentacja wyników ankiety: Joanna Konieczna-Sałamatin
- 18.00‒18.15 przerwa
- 18.15‒19.55 debata: Svitlana Oleshko i Aleksandra Zińczuk (kultura i nauka), Roman Imielski (media), Myroslava Keryk i Oksana Daszczakiwska (organizacje pozarządowe), Paweł Prokop i Diana Barynova (samorządy), Ola Hnatiuk (moderatorka).
- 19.55‒20.15 przerwa
- 20.15‒21.00 koncert zespołu Dagadana
- 21.00‒22.00 poczęstunek

Bogumiła Berdychowska ‒ absolwentka Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, specjalizuje się w historii Ukrainy i stosunkach polsko-ukraińskich, współautorka (z Olą Hnatiuk) książki Bunt pokolenia. Rozmowy z intelektualistami ukraińskimi, autorka m.in. tomu szkiców Ukraina: ludzie i książki, współzałożycielka i członkini Komitetu Obywatelskiego Solidarności z Ukrainą (KOSzU), laureatka Nagrody im. Jerzego Giedroycia w roku 2016, należy do redakcji kwartalnika „Więź”.

Myrosław Marynowycz ‒ ukraiński dziennikarz, tłumacz, pedagog, prorektor Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego we Lwowie, działacz społeczny, współzałożyciel Ukraińskiej Grupy Helsińskiej i ukraińskiej Amnesty International, prezes ukraińskiego ośrodka Międzynarodowego PEN-Klubu.

Joanna Konieczna-Sałamatin ‒ pracowniczka naukowa Wydziału Socjologii Uniwersytetu Warszawskiego, oprócz prowadzenia zajęć dydaktycznych współpracuje z uniwersytecką Pracownią Ewaluacji Jakości Kształcenia,  a także z różnymi instytucjami naukowymi, firmami badawczymi, organizacjami pozarządowymi i administracją publiczną, współfundatorka Fundacji Instytut Społeczno-Ekonomicznych Ekspertyz, od 2020  szefowa polskiego zespołu European Values Study.

Svitlana Oleshko – założycielka, dyrektorka i reżyserka Teatru Arabesky oraz producentka teatralna, najbardziej znane produkcje – PostprawdaCzerwony ElvisEneidaRadioshanson: osiem opowieści o Jurze Zoiferze (oparta na tekstach Serhija Żadana), od czasu pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę, mieszka i pracuje w Teatrze Polskim im. A. Szyfmana w Warszawie.

Aleksandra Zińczuk ­– redaktorka naczelna „Kultury Enter”, poetka, eseistka, badaczka przekazu ustnego, specjalizuje się w problematyce pogranicza wieloetnicznego i relacji polsko-ukraińskich.

Roman Imielski – dziennikarz, od 2019 zastępca redaktora naczelnego „Gazety Wyborczej”, koordynuje prace działu krajowego oraz treści politycznych publikowanych na portalu internetowym, absolwent historii na Uniwersytecie Śląskim w Katowicach, w 2018 wraz z Radosławem Leniarskim wydał książkę Najważniejszy mecz Kremla.

Myroslava Keryk ‒ historyczka, socjolożka, specjalistka w zakresie migracji Ukraińców do Polski. Prezeska Zarządu Fundacji „Ukraiński Dom”. W swojej codziennej pracy łączy projektowanie i realizację działań integracyjnych skierowanych do migrantów i uchodźców w Polsce z projektami badawczymi z zakresu studiów migracyjnych. Jest autorką wielu artykułów i raportów dotyczących sytuacji migrantów ukraińskich w Polsce.

Oksana Daszczakiwska – politolożka, wykładowczyni Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego we Lwowie, ekspertka ds. partycypacji społecznej, szefowa Zachodnioukraińskiego Ośrodka Międzynarodowej „Odrodzenie”. Wcześniej związana m.in. z Komitetem Wyborców Ukrainy.

Paweł Prokop ‒ prezes Fundacji Inicjatyw Menedżerskich, wykładowca Wyższej Szkoły Przedsiębiorczości i Administracji, pełnomocnik prezydenta Lublina ds. partycypacji społecznej i współpracy transgranicznej, członek władz Polsko-Ukraińskiej Izby Gospodarczej, trener i konsultant z zakresu zarządzania instytucjami sektora publicznego, społecznego i biznesowego, autor wielu programów współpracy międzynarodowej, ekspert w programach samorządowych i społecznych, animator powstawania partnerstw między samorządami ukraińskimi i polskimi.

Diana Barynova – przewodnicząca Zarządu Centrum Rozwoju Samorządu Terytorialnego, ekspertka ds. decentralizacji i rozwoju lokalnego, przewodnicząca Komitetu ds. Współpracy z Samorządem Terytorialnym Polsko-Ukraińskiej Izby Gospodarczej, wspierała decentralizację i reformę samorządową w Ukrainie.

Ola Hnatiuk – badaczka kultury ukraińskiej i dziejów najnowszych Ukrainy, relacji polsko-ukraińskich, tłumaczka, od 1985 roku związana z Uniwersytetem Warszawskim, obecnie na emeryturze, pracuje w Akademii Kijowsko-Mohylańskiej, autorka m.in. Pożegnania z imperium. Ukraińskie dyskusje o tożsamościOdwaga i strach, współautorka (z Bogumiłą Berdychowską) Buntu pokolenia. Rozmowy z intelektualistami ukraińskimi.

Celem tego Kongresu jest refleksja nad doświadczeniem polsko-ukraińskiej współpracy w szeroko pojętej sferze społecznej, począwszy od kultury, nauki, oświaty i mediów, kończąc na działaniach pomocowych, adresowanych do różnych grup i społeczności. Chcielibyśmy, aby to doświadczenie stało się fundamentem prawdziwego partnerstwa i służyło zbliżeniu naszych społeczeństw. Dzięki temu, że łączą nas wspólne sprawy – troska o teraźniejszość i dbałość o dziedzictwo historyczne, jak też wspólne pragnienia – bezpieczeństwo nas i naszych dzieci, potrafimy stworzyć nową jakość w relacjach polsko-ukraińskich. Wierzymy, że miejsce obu naszych krajów jest we wspólnocie demokratycznych krajów europejskich, która potrafi skutecznie bronić swych wartości i przeciwstawić się różnym zagrożeniom. Pragniemy, by granica między naszymi krajami stała się przyjazna, a w przyszłości stała się granicą wewnętrzną krajów Unii Europejskiej.

Zdajemy sobie sprawę, że w przeszłości nie zawsze potrafiliśmy żyć w zgodzie, co działało na niekorzyść obu społeczeństw i państw. „Trudnej przeszłości” poświęcono w ostatnim trzydziestoleciu wiele uwagi. My również nasz Kongres poprzedziliśmy cyklem spotkań poświęconych przeszłości. Spróbowaliśmy na nią spojrzeć przez pryzmat wspólnoty doświadczenia. Traumatyczna pamięć nie może jednak decydować o naszej przyszłości. „Groby trzeba czcić, lecz nie należy z nich czynić drogowskazów” – to zdanie wypowiedziane przed trzydziestu laty powinno pozostać wskazówką dla działań zarówno władz centralnych i lokalnych, jak i społeczeństwa obywatelskiego. Upamiętnienie ofiar nie może nas dzielić.

Próby dialogu, podejmowane przed uzyskaniem przez oba kraju pełnej suwerenności napotykały na poważne trudności związane z brakiem parytetu – brakiem podmiotowości po stronie ukraińskiej oraz z ograniczeniami swobody słowa. Dialog między przedstawicielami polskiej i ukraińskiej emigracji stworzył fundament dla relacji wzajemnych po odzyskaniu niepodległości. Ostatnie trzydziestolecie było najlepszym okresem we wzajemnych relacjach, co jest zasługą zarówno elit politycznych, jak też różnych środowisk – organizacji pozarządowych, samorządowców, ludzi kultury, nauki, oświaty, duchownych, ludzi biznesu. Zabrakło jednak oparcia instytucjonalnego, wskutek czego wiele ważnych inicjatyw zawisło w próżni.

W naszym przekonaniu znaleźliśmy się dzisiaj na nowym etapie naszych relacji. Nadal stoimy przed poważnymi wyzwaniami, ale widzimy też wielkie szanse rozwojowe dla obu naszych społeczeństw, zarówno w sensie zwiększenia potencjału politycznego i ekonomicznego, jak również stworzenia nowej jakości w sferze społecznej. I o tym właśnie chcielibyśmy z Państwem pomówić w trakcie Kongresu.

Produkcję cyklu polsko – ukraińskich spotkań dofinansowano ze środków Samorządu Województwa Mazowieckiego.

Logo Mazowsze Serce Polski


Польський театр імені Арнольда Шифмана у Варшаві, Осередок КАРТА, Український дім, Об’єднання українців у Польщі та Фонд «Освіта задля демократії» запрошують до участі у Конгресі польсько-української солідарності. Ця подія завершує серію польсько-українських зустрічей під назвою «Спільні справи».

Коли: 10 жовтня 2023, 17:00-22.00
Де: Польський театр ім. Арнольда Шифмана у Варшаві, вул. Казімєжа Карася 2
Мова: польська (буде забезпечено синхронний переклад на українську)

Нашу дискусію ми розділили на дві частини. Перша, без участі глядачів, відбуватиметься в тематичних підгрупах, під час другої – на Камеральній сцені Польського театру – учасники першої частини поділяться висновками попередньої дискусії. Разом ми спробуємо представити наші рекомендації, адресовані не лише різним колам, які працюють з українськими партнерами, але й владі. Ми також представимо результати анкети, яку ми надіслали багатьом суб'єктам, залученим до польсько-української співпраці. Конгрес завершиться концертом гурту «Дагадана», який є прикладом польсько-української співпраці, що приносить прекрасні плоди. Вже понад п'ятнадцять років учасники цього гурту блискуче поєднують елементи польської та української культури через джаз, електроніку та світову музику.

Програма Конгресу виглядатиме наступним чином:
17.00-17.15 відкриття та привітання
17.15-17.50 промова «Звідки ми йдемо і куди ми прямуємо»: Богуміла Бердиховська та Мирослав Маринович
17.50-18.00 презентація результатів опитування: Йоанна Конєчна-Саламатін
18.15-19.55 дискусія: Світлана Олешко і Александра Зіньчук(культура і наука), Роман Імельський (медіа), Мирослава Керик і Оксана Дащаківська (громадські організації), Павел Прокоп і Діана Баринова (місцеве самоврядування), Олександра Гнатюк (модераторка).
20.15-21.00 концерт гурту Дагадана
21.00-22.00 частування

Богуміла Бердиховська – випускниця Люблінського католицького університету, спеціалізується на історії України та польсько-українських відносинах, співавторка (разом з Олександрою Гнатюк) книги Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами, авторка, серед іншого, збірки ескізів Україна: люди і книги, співзасновниця і членкиня Громадського комітету солідарності з Україною (KOSzU), лауреатка премії ім. Єжи Ґедройця у 2016 році, членкиня редакційної колегії квартальника "Więź".

Йоанна Конєчна-Саламатін – дослідниця факультету соціології Варшавського університету; окрім викладання, співпрацює з університетською Лабораторією оцінки якості освіти, а також з різними академічними установами, дослідницькими компаніями, неурядовими організаціями та органами державного управління; співзасновниця Фонд Інститут соціально-економічної експертизи; з 2020 року очолює польську команду Європейського дослідження цінностей.

Світлана Олешко – засновниця, директорка та режисерка театру Арабески та театральна продюсерка. Досліджує трансформаційний потенціал театру, її театральні роботи завжди мають чіткий соціальний аспект. Найвідоміші постановки – Пост-правда, Червоний Елвіс, Енеїда, Радіошансон: вісім історій про Юру Зойфера (тексти Сергія Жадана). З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну живе і працює в Польському театрі ім. А. Шифмана у Варшаві.

Александра Зіньчук – головна редакторка "Kultura Enter", поетеса, есеїстка, дослідниця усної спадщини, спеціалістка у питаннях багатоетнічного кордону та польсько-українських відносин.

Роман Імельський – журналіст, з 2019 року заступник головного редактора Gazeta Wyborcza, координує національний розділ та політичний контент, що публікується на інтернет-порталі, випускник історичного факультету Сілезького університету в Катовіце, у 2018 році разом з Радославом Лєнярським видав книгу Najważniejszy mecz Kremla.

Мирослава Керик – історикиня, соціологиня, фахівчиня з питань міграції українців до Польщі. Голова правління Фонду Український дім. У своїй щоденній роботі поєднує розробку та реалізацію інтеграційних заходів, спрямованих на мігрантів та біженців у Польщі, з дослідницькими проектами у сфері міграційних студій. Вона є авторкою багатьох статей та звітів про становище українських мігрантів у Польщі.

Оксана Дащаківська – політологиня, викладачка Українського Католицького Університету у Львові, експертка з питань громадської участі, керівниця Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду "Відродження". Раніше була пов'язана, зокрема, з Комітетом Виборців України.

Павел Прокоп – президент Фонду управлінських ініціатив, викладач Вищої школи підприємництва та адміністрації, уповноважений мера Любліна з питань громадської участі та транскордонного співробітництва, член керівництва Польсько-української господарчої палати, тренер і консультант у сфері управління установами державного, громадського та бізнес-сектору, автор багатьох програм міжнародної співпраці, експерт з питань самоврядування та соціальних програм, аніматор створення партнерства між органами самоврядування України та Польщі.

Діана Баринова – голова правління ГО «Центр розвитку місцевого самоврядування», експертка з питань децентралізації та місцевого розвитку , голова комітету з питань взаємодії з місцевим самоврядуванням Польсько - української господарчої палати, здійснювала супровід децентралізації та реформи місцевого самоврядування в Україні

Олександра Гнатюк – дослідниця польсько-українських відносин, української культури та новітньої історії України, перекладачка. З 1985 року співпрацює з Варшавським університетом, зараз на емеритурі. Працює в Києво-Могилянській академії. Авторка, серед іншого, Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність, Відвага і страх, співавтока (разом з Богумілою Бердиховською) книги Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами.

Метою цього Конгресу є осмислення досвіду польсько-української співпраці в широко визначеній соціальній сфері, від культури, науки, освіти та засобів масової інформації, до діяльності спрямованої на підтримку різних груп та спільнот. Ми хотіли б, щоб цей досвід став основою справжнього партнерства і слугував зближенню наших суспільств. Завдяки тому, що нас об'єднують спільні проблеми – занепокоєння сьогоденням і турбота про історичну спадщину, а також спільні бажання – безпека нас самих і наших дітей, ми здатні створити нову якість у польсько-українських відносинах. Ми віримо, що місце обох наших країн – у спільноті демократичних європейських держав, які можуть ефективно захищати свої цінності та протистояти різним загрозам. Ми хочемо, щоб кордон між нашими країнами став дружнім, а в майбутньому – внутрішнім кордоном країн Європейського Союзу.

Ми усвідомлюємо, що в минулому нам не завжди вдавалося жити в злагоді, що працювало на шкоду як суспільствам, так і країнам. «Важкому минулому» приділяється багато уваги в останні тридцять років. Ми теж передували нашому Конгресу серією зустрічей, присвячених минулому. Ми намагалися подивитися на нього через призму спільного досвіду. Травматична пам'ять, однак, не повинна визначати наше майбутнє. «Місця поховання треба вшановувати, але не робити з них вказівників» – ця фраза, виголошена тридцять років тому, має залишатися дороговказом для дій як центральної та місцевої влади, так і громадянського суспільства. Вшанування пам'яті жертв не повинно нас розділяти.

Спроби діалогу, зроблені до здобуття обома країнами повного суверенітету, наштовхнулися на серйозні труднощі через відсутність паритетності – брак суб'єктності з українського боку – та обмеження свободи слова. Діалог між представниками польської та української еміграції заклав основу для взаємних відносин після відновлення незалежності. Останні тридцять років були найкращим періодом у взаємних відносинах, завдяки як політичній еліті, так і різним колам – неурядовим організаціям, представникам органів місцевого самоврядування, діячам культури, науки, освіти, духовенству, бізнесменам. Однак не вистачало інституційної підтримки, внаслідок чого багато важливих ініціатив зависали у вакуумі.

На наш погляд, сьогодні ми перебуваємо на новому етапі наших відносин. Перед нами все ще стоять серйозні виклики, але ми також бачимо великі можливості розвитку для обох наших суспільств, як з точки зору збільшення політичного та економічного потенціалу, так і створення нової якості в соціальній сфері. І саме про це ми хотіли б поговорити з вами під час Конгресу.

Співфінансується Мазовецьким воєводським самоврядуванням.

Запрошуємо!

Produkcję cyklu polsko – ukraińskich spotkań dofinansowano ze środków Samorządu Województwa Mazowieckiego.

Logo Mazowsze Serce Polski